Заступник міністра закордонних справ Росії , що «політичне рішення (війни в Україні – ред.)… не може бути досягнуто інакше, як шляхом повної реалізації того, що було заявлено президентом Путіним у його виступі перед російським МЗС у червні. Ось де ми зараз перебуваємо, і чим раніше США, Велика Британія та інші це зрозуміють, тим краще і тим ближче буде це бажане політичне рішення для всіх». Якщо згадати цей виступ, то стає очевидним, що Москва продовжує наполягати на виведенні українських військ із тих територій у Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях, де зберігається легітимна влада. Саме про це на зустрічі з російськими дипломатами – і, як бачимо, не збирається відмовлятися від цієї умови як передумови будь-яких мирних переговорів, пише Віталій Портников для Крим.Реалії.
А починалося все з Криму. Саме у 2014 році Володимир Путін ухвалив історичне рішення, яке дозволило йому, серед іншого, обійти норми власної Конституції. Адже російське законодавство прямо і недвозначно забороняє Росії приєднувати території інших держав, що мало стати надійним бар’єром на шляху будь-яких експансіоністських устремлінь!
Але де там! Путін винайшов формулу підміни реальності. Крим був проголошений «незалежною державою» (навіть не на референдумі, рішення про це, всупереч законодавству України і самого Криму, ухвалювала Верховна Рада АРК), а вже потім було проведено фіктивний «референдум» про приєднання цієї «незалежної держави» (і ще однієї «незалежної держави» – міста Севастополя) до Російської Федерації. І через вісім років таку саму нехитру схему Кремль застосував до Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України.
Вже 2014 року російські керівники заявили, що питання Криму «закрите», оскільки Крим і Севастополь тепер згадані в Конституції Російської Федерації, а ось про майбутній статус фактично окупованих Москвою Донецької та Луганської областей ще можна говорити. Виявилося, що Путін розглядає Конституцію своєї країни не як документ, а як зброю – таку саму зброю, як російський танк. І зараз розраховує підмінити ефективність військових зусиль згадкою регіону в Основному законі. Не біда, що російські війська змушені були залишити Краматорськ, Слов’янськ і Херсон чи що їх ніколи не було в Запоріжжі. Сам факт згадки у російській Конституції має не залишити сумнівів: це Росія, а не Україна. Українській державі та українській армії на цих територіях місця немає.
Потрібно зрозуміти, що це не просто порожні розмови. Впевнений, у Москві справді вважають, що зможуть переконати західних переговорників, що згода з новими нормами російської Конституції – це шлях до закінчення війни. При цьому від України можуть навіть не вимагати змінити власний Основний закон, це буде «компромісом»: головне – виведення військ, «реалії на землі».
Але, гадаю, якщо ви погодитеся з подібними вимогами, ви можете відкрити справжню скриньку Пандори – причому аж ніяк не лише для України. Російська Конституція і стане такою скринькою. Тому що ви погодитеся з тим, що Росія може окупувати якийсь регіон по сусідству, оголосити його «незалежною державою» і приєднати. І все, що залишиться окупованій країні – це вивести свої війська з тієї частини території цього регіону, яку вона ще може захистити. Тому що Конституція Росії і є головним законом для пострадянського простору, що стоїть над іншими Конституціями та міжнародними зобов’язаннями самої Росії. Конституція Росії та війна – ось що визначатиме наше життя.
А це, певен, означає, що війни не закінчаться. Це означає, що війни продовжаться.