Я реаліст. І я практик. Я працюю “на землі” і працюю з людьми. Тому я реагую тільки на ті обставини, на які я маю вплив. І тільки з точки зору практичної площини. Коли задачі великі, я їм мамонта частинами. Я не берусь заявляти що можу зробити більше ніж на що вистачає моєї компетенції. Як мінімум без вивчення теми та ліквідації певних прогалин в знаннях я навіть намагаюсь не обговорювати подібні речі. Тому що я практик і я відповідаю за свої слова. Все що я озвучую, я можу реалізувати. І все що я озвучую може працювати в практичній площині.
У нас зараз дуже важкий час. І дуже важке становище. Більшість навіть не уявляє наскільки важке. В мене нема часу на розпач, на вібрації, на рефлексію. Кожного дня ворог продовжує наступати і вбиває наших людей. Кожну годину. Саме зараз.
На жаль, цього неможливо зупинити щоб посидіти погорювати за минулим та подумати як би добре було якби…
Х*р там. Тут і зараз. Треба робити те що можна робити. Інакше нам кінець. Нічого не змінить стогін в соцмережі. Нічого конструктивного не несе відчай та невизначеність. Але в кожного з нас є речі, які мі робили вчора, робим сьогодні і будем робити завтра. Незмінні, прості речі. Які складають з цеглинок наш внесок в перемогу і нашу перемогу.
Поставити війну на паузу і відмінити ми не можем. Просто лягти та померти від відчаю – х*рова ідея. Битися в розпачі і на все забити теж не варіант.
Ми кожного дня навчаємо людей. Навчаємо самому елементарному, базовому знанню: самий простий спосіб зберегти своє життя – знищити ворога. Інше не працює. Ні сховатися, ні втекти не вийде. Догонить.
Саме тому я все розглядаю через призму – чи зможемо ми надалі ефективно робити свою роботу та масштабуватися чи ні.
Я не бачу поки в секторі своєї відповідальності ніяких передумов до паніки, всепропальщини і таке інше. Так, можливо, все деякий час буде летіти шкереберть після звичного учора. А може не буде. Але я поки не можу з цим нічого зробити.
Ніхто поки нічого не знає. Просто прийдеться будувати нові шляхи і нові варіанти комунікації. Так, буде ще важче. Можливо. А може ні. А може легше. Поки нема відповіді.
Це так працює в реальному житті. Поки не зупинилося і не зламали треба робити і боротися.
Як почне ламатися, я перший про це скажу. Але поки не треба фальстартів.
Не треба мені розповідати, як все погано, як буде ще гірше і таке інше. Я в цьому кожного дня. Я знаю.
В нас нема можливості впливати на деякі речі. В нас зараз питання виживання країни, нації, наших сімей. Все дуже просто.
В нас обмежені ресурси в тому числі моральні. І ворог розхитує гойдалки зневіри і відчаю дуже майстерно.
Просто зосередьтесь на тому що ви можете зробити для перемоги. Те на що ви впливаєте. А не ту жвачку, що вам підкидують. При чому часто з подачи ворогів.