1 липня в Миколаєві урочисто відкрили Школу морського піхотинця на базі 198-го Навчального центру (в/ч А 3163) ВМС України. Але вона так і не приступила до підготовки кадрів для морської піхоти за новою програмою навчання.
“Серед головних пріоритетів у діяльності українських ВМС є підготовка особового складу, і сьогодні цьому питанню приділяється особлива увага», – говорив тоді з трибуни командувач ВМС контр-адмірал Олексій Неїжпапа.
Тоді ж він заявив, що без мотивованих, патріотичних і підготовлених людей, техніка ВМС ніколи належним чином не виконає поставлених завдань.
“Саме тому створення школи морського піхотинця є черговим кроком на шляху розвитку професійної національної морської піхоти і флоту», – додав Неїжпапа.
Але це все слова, а як же насправді йдуть справи?
Стосовно мотивації в навчальному центрі ВМС давно всім відомо – ЗМІ писали про це неодноразово. У цьому центрі строковики і контрактники працюють вантажниками і будівельниками – командування ВМС не бачить в цьому жодної проблеми. Так, ніхто з посадових осіб центру після численних публікацій не був притягнутий до відповідальності.
Начальник школи підполковник Ігор Куцар подавав великі надії. Вперше за час існування центру, завдяки позиції попереднього командування ВМС України, у морпіхів почали цікавитися, яка підготовка їм потрібна і кого вони бачать начальником школи. Так, Куцар був призначений начальником після узгодження з Юрієм Содолем, командувачем морської піхоти. Очікувалося, що він зможе відстоювати свою позицію і не допустить в школі «совка». Але, судячи з того, що курсанти школи, замість навчання, як лакеї, зустрічають “почесних гостей” на червоній доріжці на Дні народження одного з цивільних вузів Миколаєва, з цим, очевидно, виникли проблеми.
Але сьогодні ми поговоримо про іншу, не менш важливу проблему школи – бойову підготовку.
Спочатку передбачалося, що в школі почнуть готувати кадри за новою навчальною програмою, яку розробили на початку 2020 року з урахуванням вимог морської піхоти. По ній навіть набрали пробний курс і провели навчання.
Вказану програму допрацьовувало командування морської піхоти, зокрема генерал-лейтенант Юрій Содоль і заступник командувача морської піхоти Дмитро Делятицький. Напередодні вони повернулися з Квантіко (США), де вивчали роботу Корпусу морської піхоти США з питань підготовки та комплектування особового складу. При коригуванні програми командуванням морської піхоти враховувався набутий у Квантіко досвід.
Попри присутність двох генералів і гучні фрази на відкритті, школа продовжує готувати кадри за загальновійськовою програмою Сухопутних військ, як це робив Центр при підготовці кадрів для морпіхів кілька років поспіль. Номінально в центрі, ще до створення школи, готували морпіхів. Навіть створили навчальну роту морської піхоти. Але це все було зроблено для галочки і за фактом керівництво навчального центру наказало інструкторам здійснювати підготовку за загальновійськовою програмою.
Як це пояснює командувач ВМС
InfoResist написав запит командувачу ВМС з проханням прокоментувати ситуацію, що склалася. За словами контр-адмірала Олексія Неїжпапи, загальновійськова підготовка наразі проводиться через те, що підрозділи морської піхоти перебувають в ООС.
“На дійсний час у зв’язку з виконанням частинами Морської піхоти завдань операції Об’єднаних сил, інструкторсько-викладацький склад Школи морського піхотинця використовується для проведення базової загальновійськової підготовки військовослужбовців, які підписали контракт з військовими частинами ВМС, у тому числі військовими частинами Морської піхоти. Таким чином, продовження підготовки за програмою спеціального курсу морського піхотинця в школі морського піхотинця буде здійснено після завершення виконання завдань в зоні проведення операції Об’єднаних сил і повернення військовослужбовців Морської піхоти в пункти постійної дислокації”, – йдеться у відповіді командувача ВМС.
Навіщо тоді потрібна Школа морпіхів?
Школа морпіхів задумувалася для того, щоб майбутні бійці цього роду військ отримали повну підготовку в одному навчальному закладі: загальновійськову підготовку з урахуванням особливостей морської піхоти, спеціальність + курс морського піхотинця. За фактом же зараз бійці проходять загальновійськову підготовку для Сухопутних військ і отримують лише одну спеціальність – “Стрілець”.
Відділення морської піхоти складається з бійців з цілою низкою спеціальностей: Командир відділення, навідник, механік – водій, гранатометник, стрілець (помічник гранатометника), кулеметник, стрілець.
Як видно, для формування повноцінного відділення потрібні бійці з іншими спеціальностями і одних стрільців недостатньо. Для підготовки військовослужбовців на інші спеціальності ВМС направляє їх до навчальних центрів Сухопутних військ.
Така відповідь командувача ВМС може бути обумовлена нестачею особового складу і бажанням швидше укомплектувати підрозділи в зоні ООС, відправляючи туди бійців відразу після отримання спеціальності, тим самим скоротивши курс підготовки.
Але, якщо зараз неможливо запустити повноцінний курс морського піхотинця, то що заважає готувати бійців як мінімум по загальновійськовій підготовці, проте вже з елементами морської піхоти? Що заважає розширити кількість спеціальностей, а не готувати лише одних стрільців?
Якщо слідувати логіці командувача: “Морпіхи в ООС, тому ми їх не готуємо в школі”, то можна сміливо закривати Школу морпіхів, адже одні підрозділи виходять з ООС, а інші заходять. Частини ВМС можуть постійно перебувати в зоні ООС і це не має відбиватися на якості бойової підготовки.
Командування морської піхоти ситуація влаштовує? Судячи з усього, так
У цій історії хочеться поцікавитися, а що ж морська піхота – чому вона не наполягає на більш якісній підготовці? На це питання немає відповіді.
Попри те, що навчальний центр перебуває в підпорядкуванні ВМС, а не безпосередньо в командування морської піхоти, генерал Содоль має достатньо засобів, щоб домогтися якісної підготовки кадрів, адже саме його рід військ і є замовником, для якого центр і готує кадри.
Загалом дії командувача морпіхами та його підлеглих дивують. Ось дві історії, які можуть вказувати на системність проблеми або, навіть більше, на саботаж.
Історія перша
На етапі формування школи головному сержанту морської піхоти поставили завдання відібрати і відправити у центр бійців на посади інструкторів. Він відправив на навчання морпіхів, які не те що не хотіли працювати інструкторами, деякі зовсім не відповідали певним якостям. Ба більше, у низки бійців через місяць-два закінчувався контракт. Очевидно, що відбір кандидатів був проведений, як то кажуть, для галочки.
Виходить так, що вже на старті створення школи командування морської піхоти самоусунулося від створення якісного інструкторського складу в школі. Адже хто, як не головний сержант має бути зацікавлений в якісному особовому складі – йому і його підлеглим працювати потім з тими, кого випускає школа.
Історія друга
Ця історія сталася в січні й вона проливає світло на системну проблему в контролі якості бойової підготовки морської піхоти.
Центр підготовки сержантського складу (ЦПСС), який готує сержантів, зокрема для морської піхоти, провів зріз знань при вступі на базовий курс лідерства по двох блоках – вогневу підготовку і стройову.
Тоді велика частина кандидатів від морської піхоти провалила вступ на курс лідерства. І яка ж була реакція генерала Содоля? Дуже цікава. Він вирішив розібратися з ЦПСС і притягнути до відповідальності осіб центру, чому це вони раптом не зарахували на курс більшу частину морпіхів.
Сміх викликає те, які саме два блоки так розлютили командувача морпіхами. Вогнева підготовка: була поставлена задача зібрати і розібрати автомат на час (виявилося, що деякі морпіхи не впоралися з цим завданням, яку повинен виконати будь-який строковик!). Стройова: вийти зі строю, наліво, направо. Важливо зазначити, що ці кандидати на проходження курсу не “зелені” контрактники, які тільки взяли в руки автомат, а щонайменше рік вже проходять службу у військах.
За словами джерела InfoResist, в телеграмі від 17 січня генерал Содоль особисто підтверджує, що його особовий склад виявився не готовий до такого «складного» завдання. Ось що він пише у своєму листі на ім’я начальника 198-го навчального центру ВМС України (в/ч А 3163): «Як результат значна частина кандидатів не була готова до складання даних іспитів і здала їх на низькому рівні». Нібито в ЦПСС порушили інструкції та дозволили собі вольності.
Увага! Цілий командувач рода військ пише, що його особовий склад не в змозі зібрати/розібрати автомат і не знає базових основ стройової підготовки! Це просто анекдот якийсь!
Додамо, що і без цих двох блоків завдань у морпіхів вкрай низький прохідний бал і більшість просто не змогли навіть здати фізпідготовку на цей курс. А це тягне за собою паузу в кар’єрі військового. Без цього курсу неможливе підвищення, та ще й повторно вступити можна лише через рік.
Звичайно в командуванні цю ситуацію розбирали, але судячи з того, що Содоль закликав покарати не тих, хто допустив таку огріху, а того, хто своїми нешкідливими діями допоміг її виявити, кардинальних висновків з цього зроблено не було.
Про те, що морпіхи в своїй більшості, на відміну від десантників і бійців ССО, провалюють зарахування на даний курс лідерства відомо давно. Щомісяця управління бойової підготовки та персоналу отримує дані про успішність. Там лише журяться, чому у морпіхів такі погані показники, на відміну від бійців інших командувань, які надходять на курс у цьому ж центрі.
Який же урок з цього винесло командування морської піхоти?
Відповідь на це питання дає описана вище історія, яка сталася в січні й те, що через півроку після відкриття школи морської піхоти там досі готують за тією ж системою, яка кілька років давала погано підготовлені кадри морпіхам.
Запитайте, де зв’язок? А він простий: всі, хто йдуть служити в морську піхоту проходять через навчальний центр, або з липня місяця цього року через школу морської піхоти. Низький рівень знань контрактників це, в першу чергу, оцінка якості підготовки кадрів навчальним центром, а лише потім командирами на місцях.
Ситуація в центрі сержантів оголила проблему підготовки в цілому роду військ (!) і вказала на слабку ланку в програмі підготовки кадрів – навчальний центр. Всі кандидати на курс проходили базову підготовку в цьому центрі й отримали спеціальність.
Здивування викликає і те, як подібна проблема пройшла через руки десятка штабних працівників, які відповідають за бойову підготовку. Всі “спустили її на гальмах”. Адже про те, що більша частина морпіхів не може вступити на курс лідерства, регулярно доповідали в штаб ВМС. Про те, що за програмою Сухопутних військ і зараз готують особовий склад в школі не міг не знати генерал Содоль, який її і стверджував.
Чого коштуватиме співробітникам відділення бойової підготовки морської піхоти перейти дорогу і зайти в навчальний центр, щоб обговорити це питання і нарешті довести до досконалості програму підготовки? Мабуть, це питання риторичне.
Безумовно, проблема контролю за якістю бойової підготовки в цілому роду військ накопичувалася роками і, як крапки в питанні про те, чи виправлять ситуацію, можуть стати витяги з біографії трьох офіцерів з командування ВМС і морської піхоти:
Командувач ВМС Олексій Неїжпапа – 2015-18 рр. начальник управління бойової підготовки ВМС України;
Заступник командувача ВМС Олексій Доскато – 2018-2020 рр. був заступником і т. в. о. начальника управління бойової підготовки ВМС України;
Командувач морською піхотою Юрій Содоль – 2018-2020 рр. командувач.
Роман Божко