Минулого тижня Герхард Шредер, російська прокладка, ляпнув щось типу вчіть історію – росія ніколи не програє. Він не перший хто розносить внутрішньо російське дебільне побєдобєсіє по світу. У чому я згідний з цим покидьком, що історію росії треба вчити, щоб зрозуміти як вона програє. Вирішив зробити невеликий лікбез отрути проти побєдобесія.
Кримська війна – поразка росії. Це, доречі, єдиний раз, коли росія воювала проти “колективного Заходу” і програла. Звернемо увагу на важливий момент – посеред війни помер цар Микола І, і взагалі внутрішня криза призвела до поразки.
Російсько-японська війна – поразка росії. Одна з найганебніших поразок. В битві на Цусимі росіяни втратили 34 кораблі, а японці – 3 човни. Звернемо увагу на важливий момент – у 1905 році розпочались перші революційні спроби, які підривали росію зсередини.
Перша світова – поразка росії. В результаті революції армія фактично розвалилась і в березні 1918 року радянська росія підписала Брестський мир, за яким закріпила свою поразку у війні. Знову – внутрішні фактори призвели до поразки.
Афганська війна – поразка радянського союзу (росії як правонаступниці). Знову причина поразки – внутрішні реформи Горбачева і дестабілізація.
Перша чеченська – поразка росії. Внутрішній кримінальний хаос і політичний бардак призвели до розгромною поразки російської армії.
Ви вже зрозуміли до чого я веду: росія часто програє війни, і майже завжди через внутрішню дестабілізацію. Найчастіше саме війна викликає цю внутрішню дестабілізацію, коли немає швидких перемог. А я нагадаю, що для росії швидких перемог вже немає 3 рік. Війна, яку росія швидко не виграє, створює перенапруження її сил, і веде до краху. Те, що це відбувається я вам покажу в окремому пості.
І якщо ви не вірите – вчіть історію росії, ніхто не вірив, що царський режим впаде в 1917 році.