Один з основних західних військових експертів Майкл Кофман із Фонду Карнегі за міжнародний мир розповів про свої прогнози того, як війна розвиватиметься у 2024 році. Про це він повідомляє у соцмережі Х.
Кофман зазначив, що нещодавно повернувся з поїздки в Україну й описав ситуацію на фронті як “важку”.
“Дуже багато залежить від того, чи нададуть США допомогу і чи зможе Україна протягом найближчих місяців ефективно вирішити проблему нестачі військовослужбовців”, – вважає експерт.
Головними викликами Збройних сил України він вважає нестачу особового складу, оборонні споруди та постачання боєприпасів.
Насамперед, ЗСУ потребують піхоти, яка має не лише брати участь у наступі, а й захищати українські позиції, пише експерт. За його оцінками, зараз українські військові насилу знаходять нових військовослужбовців для поповнення своїх підрозділів.
При цьому Україна продовжує програму створення багаторівневих захисних споруд, проте, за оцінками Кофмана, поки що головною складністю залишаються слабкі вторинні фортифікації, споруджені одразу за основою лінії оборони.
Дедалі значнішою проблемою експерт називає нестачу артилерійських боєприпасів — і в цьому особливо важлива допомога країн Заходу.
Зараз перевага російської артилерії становить близько п’яти до одного, і Кофман оцінює її як «важливу, але не вирішальну».
Проте армія РФ дедалі більше використовує на фронті керовані авіабомби (близько 30-40 на день), які знищують українські захисні споруди та будівлі. Велика кількість таких ударів стала однією з причин, через які українським військовим довелося залишити Авдіївку, пише експерт.
Головною російською слабкістю Кофман вважає нестачу важкої техніки, яка зараз переважно витягується зі старих, ще радянських запасів.
При цьому протягом 2023 року, на думку Кофмана, Росії вдалося залучити до армії кілька сотень тисяч людей і, таким чином, компенсувати втрати особового складу.
Але оскільки російським військовим доводиться економити техніку (значну кількість якої було серед іншого втрачено під час штурму Авдіївки), вони зможуть досягти лише деяких територіальних придбань і навряд чи забезпечать значний прорив, вважає Кофман.