Президент Володимир Зеленський на 16-тій зустрічі “Ялтинської європейської стратегії” YES пішов у залу з мікрофоном, щоб розпитати присутніх про те, що для них щастя. Більшість відповіли, що це родина. Після чого Зеленський пояснив, що для нього щастя – це завершення війни, повернення українських захисників додому, достаток і цілісність українських сімей, а також покарання корупціонерів.
Наводимо пряму мову:
І в першу чергу … я приготував тут промову, бачите, невелику. Але перш за все я хотів би запитати, задати одне питання: Що для вас щастя? Як імпровізація … ми любимо імпровізацію в Україні, тому ми такі щасливці.
Тепер я хочу пояснити, чому я зробив цей дослід. У цілому, ви знаєте, більшість людей кажуть, що найголовніше, ось я почув, сім’я.
І ви знаєте, вчора я гортав стрічку Facebook, вночі, коли готував цю промову. Хотів надихнутися різними думками, коментарями, і десь між публікаціями про “Зеленського-рятувальника” і “Зеленського-бездушного тирана”, я побачив кілька афоризмів. Там був Омар-Хайям, Конфуцій, Піфагор, Жан-Жак Руссо та інші. Навіть були афоризми героїнь серіалу “Відчайдушні домогосподарки”. Але я не буду зараз цитувати нікого з них. Я процитую одного класика, мого сучасного улюбленого, свого шестирічного сина: “Щастя – це коли тато повертається до того, як я засинаю”.
Зараз ви бачили, що найпопулярнішою відповіддю було, що щастя це сім’я. Це так і є. Я дозволю собі невелику ремарку – щастя це щаслива сім’я.
Уявімо з вами середньостатистичну українську нашу родину, яка ввечері збирається за одним столом. Чи щаслива вона? Ні. По-перше тому, що за цим столом є порожні стільці. Перший стілець належить тому, хто зараз захищає Україну на Сході. А для тисяч українських сімей цей стілець залишиться порожнім назавжди. Другий стілець – це стілець заробітчанина за цим столом. Так, він регулярно надсилає сім’ї гроші, але чи достатньо цього для щастя його дружині, його матері, батькам, його дитині. Йому самому, кандидату наук, який збирає яблука і в боротьбі з бідністю втрачає власну гідність. Подивіться, яка наша українська мова, які дві великі різниці в собі – “Бідність” та “Гідність” – тільки одна буква. Але яка велика різниця.
Є друга причина, чому ця родина не щаслива, тому що ті, хто залишився за столом хочуть його покинути. Перша категорія – бабуся і дідусь. Вони отримують мізерну пенсію і відчувають себе просто не потрібними. Вони працювали довгі роки і тепер могли б подорожувати по світу, як це відбувається в світі, в Європі. Що вони мають замість цього? Подорож від поліклініки до дорогої аптеки.
Поруч за столом молоде підростаюче покоління. І для них щастя це поїхати вчитися в іншу країну. Хоча все говорить про те, що наші ВНЗ за рівнем освіти не поступаються багатьом іноземним ВНЗ, значить вони хочуть поїхати не для того, щоб вчитися, а для того, щоб там, на жаль, залишитися.
Далі за столом племінник. Всі називають його невдахою, хоча офіційно він фізична особа-підприємець. Спочатку він пройшов дев’ять кіл пекла, щоб зареєструвати свою особисту справу. Тепер кожен місяць він дає хабара різних інстанціях і, звичайно, він не платить чесно всі податки, так як інакше йому просто доведеться закрити свій бізнес. Ось такий український doing бізнес. І ось вся ця сім’я після вечері включає випуск новин і бачить, що черговий корупціонер вийшов під заставу і втік з країни. Черговий чиновник п’яний за кермом збив людину. Чому правоохоронні органи все це допустили? Тому, що вони такі ж люди, їм потрібно мати за що потім втекти з країни. Ну і на десерт сім’я отримує квитанцію за комунальні послуги і кожен засинає з однією тільки думкою: У цій країні війна, бідність, несправедливість. Висновок – треба втікати.
Чи потрібно після цього говорити про важливість рішучих, негайних реформ в Україні?
Багато хто дивувався, для чого я йду в політику. Мені говорили – у тебе ж все є. Ти щаслива людина. Але це не зовсім так. Так як справжнє щастя не може бути одноосібним. І неможливо жити в умовах того, що тобі не зручно за те, що ти щасливий. Тобі просто не зручно за своє щастя, те яке ти дійсно сам виховував у своїй родині, те яке ти чесно заробив своєю працею. Але яке підкреслює несчстябагатьох людей, які живуть навколо тебе. Людей які живуть поруч з тобою в одній країні. І зараз у мене і моєї команди є причина для щастя. Велика довіра громадян України і я дуже вдячний. Разом з тим, це велика відповідальність, тому що якщо це не вийде – це буде майбутня всенародна депресія. Що може бути гірше нещастя? Тільки приреченість. Яку країну повинні побудувати ми, що потрібно їсти для щастя? Все просто. Перемогти ворогів, і мова не тільки про геополітику, я маю на увазі ворогів нашого українського щастя – це війна, корупція, бідність і, вибачте, заздрість.