Більшість тих, хто захищав Мадуру і загинув, були кубинцями – 32 людини. На Кубі оголошено дводенний траур. Без венесуельської нафти, точніше, без грошей від її продажу, кубинський режим довго не протримається. Колись він існував на радянські гроші – 3-5 млрд. інвалютних рублів на рік за часів Горбачова. І Чебриков з Крючковим були категорично проти припинення цієї допомоги, хоча вона отруювала відносини СРСР з США. Куба була потрібна радянським спецслужбам як непотоплюваний авіаносець біля берегів Флориди.
Тепер ясно, що в 2000-х КДБ придумав нову схему. Венесуела годує Кубу, а Куба забезпечує стабільність хунти Чавеса-Мадури в Каракасі. Заодно вигоди від венесуельської нафти йшли і в Китай, і в Росію, а сама Венесуела фактично стала колонією тиранічних режимів – Москви, Пекіна і Гавани. Це був злочинний синдикат, який колись грабував найбагатшу країну Південної Америки.
Точний удар 3 січня – справді «хірургічна операція» – зруйнував змову тиранів за рахунок народу Венесуели.
Одночасно він показав всю військову безсильність цього синдикату. Як і в Ірані в червні 2025 року, всі засоби ППО у Венесуелі виявилися на 100% безсилими при зіткненні із західними військовими технологіями. А адже ці ППО були російського і китайського виробництва. Поваги до військової могутності Росії і Китаю це в світі не додає, як і СВО, що безнадійно триває вже чотири роки.
Швидке падіння режимів в Ірані та на Кубі тепер виглядає дуже ймовірним. А що потім? Навіть дух захоплює.
А почалося все з ввічливих зелених чоловічків наприкінці лютого 2014 року. Якби Кремль не проявив нахабства, а за цим – впертості, всі ці злочинні режими могли б спокійно жити і жити. Їх би боялися, їх би не чіпали. Але Кремль переоцінив себе, не прорахував наслідків. І ось – фінал вже видно.