Вчора з великим шумом в РФ пройшла прес-конференція зрадника – підполковника СБУ Василя Прозорова, який служив експертом Антитерористичного центру СБУ, служив у штабі АТО з травня 2014 року, передавав ворогові в найважчий час інформацію, що становить державну таємницю.
Це дуже поганий день для СБУ – російські спецслужби намагалися зіпсувати 27-ю річницю і пред’явили зрадника, який займав на війні досить високу посаду. Це дійсно провал СБУ. Провал, з якого необхідно зробити висновки, переглянути кадрову роботу.
Василь Прозоров 1975 року народження. В СБУ проходив службу на посаді експерта-консультанта в одному з найбільш марних до війни підрозділів – Антитерористичному центрі СБУ. Ніяких навичок в антитерорі у Прозорова немає. АТЦ був для ряду співробітників відстійником, куди переводилися, щоб нічого не робити в оперативних підрозділах і слідстві, і ні за що не відповідати, просто перебуваючи на посаді і відбуваючи вислугу років. Ніякої антитерористичної діяльності та реалістичних маневрів СБУ не проводило, структура значилася на папері і за штатом, готовність до війни ось з такими “експертами”, звичайно, була майже нульовою.
І ось прийшла війна – а в АТЦ виявилася пара адекватних людей і просто випадковий баласт. Тепер цей баласт почав виконувати ключові державні завдання. Ось так негативний відбір в АТЦ СБУ привів до висунення в штаб АТО підполковника Прозорова. Там, де були потрібні ініціативні, мотивовані, бойові, виявився чоловік, який був професійно неспроможним.
Безумовно, це прокол №1 – таким випадковим людям кар’єрний ріст протипоказаний.
На жаль, в штаб АТО Прозоров потрапив в травні 2014-го і служив там тривалий час, зливаючи інформацію російським спецслужбам. Так, він виконував у штабі АТО не найважливіші завдання – наприклад, його посилали конвоювати полонених найманців. Прозоров згадував Володю Парасюка на аеродромі Маріуполя – і справді, Володя його пам’ятає. Прозоров приїжджав забирати захоплених “Дніпром” найманців: “Я пересікався з Прозоровим коли ми з киїськими сбушниками затримали одного чоловіка, який вивозив в Росію людей для проведення навчання у якості терористів. Прозоров приїзжав у складі групи етапувати затриманого”.
Тобто коли треба було послати когось супроводжуючим та оформляти документи – їхав Прозоров. Але за рахунок спілкування з людьми, які приймали рішення і бачили в Прозоровы “свого”, він міг отримувати шматочки важливою службової інформації.
Прозорова відрізняло регулярне вживання алкоголю, але на це тривалий час закривали очі. Дійшло до того, що на нього склали рапорт – як це і зазначила СБУ в офіційному повідомленні. Підполковник напився і голим пішов гуляти і бешкетувати по коридорах гуртожитку. Прокол № 2 – за алкоголізм співробітників треба звільняти негайно, а не давати дослужувати.
А тепер розповім неофіційну інформацію від джерел в СБУ, яка, звичайно, вимагає перевірки. Прозоров кілька років був у розробці внутрішньої безпеки СБУ. Після відбуття ротації в штабі АТО в 2015-му Прозоров поїхав у відпустку… в Російську Федерацію! І повернувся – в РФ його не затримали!
По поверненню його затримали співробітники СБ за підозрою в шпигунстві і випустили під підписку про не виїзд. Однак ніяких доказів злочинної діяльності не було.
Прокол №3 – співробітники силових структур, негласні зв’язки яких з РФ виявлені, підлягають негайному затримання на тривалий термін проведення перевірки. На жаль, ми бачимо, що в Україні багато керівників силових структур у разі виявлення зв’язків з РФ продовжують службу. Так, генерал СБУ Сергій Семочко оформив своїй дружині російське громадянство в Криму, його сім’я підтримує контакти з окупованими террриториями, це встановило офіційне розслідування, але він продовжує служити – зараз першим заступником начальника Служби зовнішньої розвідки. Начальник Генштабу Віктор Муженко відкрито заявив, що він у розпал боїв обговорював свої дії з керівництвом ГШ РФ.
Загалом, після затримання Прозорову вже не довіряли, він був під наглядом СБ. Йому повернули службове посвідчення, він їздив на Донбас, його навіть вислали на навчання в Литву, зрозуміло, на курси, де не було нічого секретного. Його можливості були різко обмежені. Однак виявити канали зв’язку з РФ у Прозорова не вдалося.
Прокол №4 – контакти з РФ були, треба зробити висновки, чому не вдалося виявити.
Прозорова звільнили по досягненню ним мінімально можливої вислуги – 19 років.
У грудні 2017-го СБ вирішив знайти докази злочинної діяльності під час раптового обшуку. Але під час обшуку нічого компрометуючого знайти не вдалося. Прозорова довелося відпустити. На наступний день він виїхав до Білорусі, а звідти – в РФ.
Прокол № 5 – нам необхідно законодавство, яке дозволить контррозвідці приймати дієві заходи по боротьбі з диверсантами і шпигунами. Не можна підозрюваних у шпигунстві судити звичайними законами – тут потрібні закони війни. Так, все це треба контролювати, але шпигунів треба затримувати на тривалий термін, без найменшого розголосу і допуску адвоката, щоб виявити дії агентури противника. Однак все це зараз неможливо.
Справа Прозорова показує необхідність оновлення кадрів нашої спецслужби і посилення підрозділів контррозвідки і внутрішньої безпеки.
Прозоров у своєму виступі говорив під диктовку російських спецслужб, це була просто пропаганда, метою якої було зіпсувати настрій керівництву СБУ в День СБУ.
Справа говорить про те, що на військовій службі поблажливість до профнепридатним людям коштує дуже дорого, тому що такі невдахи – найкраща вербувальне середовище для спецслужб противника.
Така інформація може відлякувати хорошу агентуру, створює в суспільстві уявлення, ніби в “конторі” все тече, протидіяти противнику нездатні.
З цього треба робити висновки:
1. Противник реально боїться СБУ і проводить спецоперації для дискредитації діяльності СБУ. І насамперед контррозвідки, тому що стурбований проблемами, які створюють для РФ українські спецслужби.
2. Прозоров озвучив інформацію, яка не є секретною, не засвітив актуальні проблеми і кадри СБУ. Це означає, що він реально погано обізнаний і був відтятий від основного масиву інформації.
3. Російські спецслужби володіють дуже слабкими знаннями про діяльність нашої контррозвідки, і називають інформацію вустами Прозорова, яка не точна, намагаються засвітити нашу діяльність по знищенню найманців на окупованих територіях, не отримавши точних відомостей.
4. Керівництво України має, нарешті, звернути увагу на діяльність органів контррозвідки і внутрішньої безпеки СБУ – тут потрібні кращі матеріальні умови, найкращі кадри, самий жорсткий відбір і найшвидше затримання або звільнення в разі протиправної діяльності. В даний час контррозвідники і співробітники департаменту захисту державності отримують зарплату навіть менше ряду інших підрозділів СБУ, наприклад “К”, які не спрямовані на боротьбу з РФ.
5. У кадровій роботі в СБУ є серйозні проблеми. Такі справи, як справа Прозорова і Семочко, вимагають не поблажливості, а чесного визнання провини. Не можна замовчувати проблеми.