Засекречені звіти розвідки США, зокрема датовані березнем цього року, свідчать про те, що президент Росії Володимир Путін не змінив своєї стратегічної мети щодо контролю над Україною. Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на осіб, знайомих із відповідними аналітичними документами.
Один із таких звітів, оприлюднений 6 березня, зазначає, що Путін залишається рішучим у прагненні впливати на Київ. Водночас у документах не оцінюється дипломатична стратегія президента США Дональда Трампа щодо припинення війни чи запропоноване 30-денне перемир’я, про яке США та Україна домовилися цього тижня.
Путін обережно відреагував на пропозицію перемир’я, не відкидаючи її повністю, але натякнувши на можливі умови з боку Москви. Тим часом російські війська, за повідомленнями, продовжують військові дії в українській прикордонній зоні в Курській області.
Деякі представники американської влади вважають, що навіть у разі погодження на тимчасове припинення вогню Путін використає це для перегрупування своїх військ і може порушити домовленості, звинувативши Україну.
Хоча невідомо, чи особисто Трамп отримував звіт від 6 березня, зазвичай подібна аналітика передається президентові. Джерела повідомляють, що деякі оцінки розвідки щодо небажання Путіна йти на поступки викликали невдоволення Трампа. Білий дім обговорює можливість нових санкцій проти Росії у разі її відмови припинити війну.
Запропоноване перемир’я передбачає 30-денне припинення бойових дій уздовж лінії фронту, яка простягається на 1800 миль. Однак Трамп не дав чіткої оцінки шансів на досягнення мирної угоди з Росією.
Росія продовжує наполягати на збереженні контролю над чотирма окупованими східноукраїнськими областями, утриманні “сухопутного коридору” до Криму та отриманні додаткових територій, включно з Херсоном і Запоріжжям.
За оцінками європейської розвідки, у Кремлі вважають, що Трамп є слабким переговірником і може бути схильним до маніпуляцій. Якщо Росія погодиться на перемир’я, вона, ймовірно, повернеться до використання гібридних методів впливу на Україну, таких як економічний тиск, політична дестабілізація та втручання у внутрішні справи через проросійські мережі.