Зима намагається щось сказати росіянам. «Через перебої з електрикою без тепла та світла вже четвертий день сидять мешканці селищ під час 30-градусних морозів», – у цьому повідомленні йдеться не про українські селища. Так звучить одне з сотень, а то й тисяч новин росЗМІ.
Комусь, можливо, здається, що ті, хто насилає на нас смерть, самі живуть «у теплі». Але правда значно цікавіша: майже вся територія росії схожа зону гуманітарної катастрофи. Без ракет, без дронів, без диверсій російські населені пункти потерпають від морозів…
Красноярський край, Мурманська, Омська, Челябінська, Саратовська області – географія комунальних аварій охоплює всі регіони недоімперії. Масові відключення тепла під час екстремальних морозів стали для росії буденністю. «Збої» трапляються навіть у «благополучних» зонах – у котеджних селищах під Петербургом чи в підмосковному Домодєдово (Новий рік там зустрічали без світла і води). Ще раз: це не наслідок української «бавовни», це наслідок тотальної деградації.
Зношеність інфраструктури ЖКГ на болотах сягає 80%. Прогнилі труби, аварійні котельні, лінії електропередач, що падають від першого ж пориву вітру. Темпи оновлення – вдвічі нижчі за мінімально необхідні. При цьому тарифи ростуть швидше, ніж ремонтуються мережі. Минулого року – плюс 12%, цього року також очікується підвищення, під соусом ПДВ і «економічних реалій». Платити треба більше, а грітися – нічим.
Особливо показова ситуація у Північноморську – закритому місті, де базується Північний флот рф. Це так зване «серце морської могутності»: атомні крейсери, легендарні (хай і напівживі) кораблі – і водночас кілька днів блекауту через обвалення п’яти опор ЛЕП. Ціле місто, яке має уособлювати силу «ядерної держави», без електрики, опалення і гарячої води.
Влада на болотах завжди знецінювала людське життя – і чуже, і своє. Війна лише зняла з цього знецінення останні маски. Сьогодні російська глибинка стрімко бідніє, і слово «війна» дедалі частіше вимовляється там поруч зі словом «розруха». Близько 22,6% населення росії не має доступу до централізованої каналізації, більшість користується вигрібними ямами. Ця цифра буде зростати.
Зима намагається щось сказати росіянам. Питання лише в тому, чи здатні вони це почути. Про що ж саме могла б повідати зима пересічному росіянину? Можливо, про те, що воєнні видатки кремля лише торік становили 160 млрд доларів – за ці гроші можна було б провести водогін в усі села на болотах та забезпечити всі російські домогосподарства нормальними теплими туалетами.
Замість цього труби рвуться, підприємства зупиняються, люди перекривають дороги – як в Омську, де мешканці вийшли протестувати проти холоду й бездіяльності влади. Але жоден соціолог не скаже, коли цей хаос перейде у щось більше, ніж злість на кухнях. Ми можемо констатувати інше.
Наслідки війни вже проникли в усі шпарини російської недодержави. Холод, темрява, зупинки, зростання цін – усе це повільно, але невідворотно буде роз’їдати ворога зсередини.
А ми, зі свого боку, зробимо все, щоб саморуйнівні процеси на болотах наростали. «Прості росіяни» повинні на власній шкірі відчути що таке війна і вони це відчують. Недоімперія «дерев’яних туалетів» має бут