Мене вже декілька років звинувачують, що я підтримую Порошенка.
І особливо в останні дні я чую таку критику.
Це не так.
Я підтримую ті чи інші Рішення Президента моєї країни.
Я не отримував жодних державних інвестицій, мій фонд ніколи не жив на державні гроші.
Я також, ніколи не жив на державні кошти, навіть за 15 років роботи в Національному університеті, бо 1000-2000 гривень платні ніколи не відповідали тій цікавій, щоденній роботи. Багатогодинній.
Я завжди багато працював.
І ніколи не скиглив і не розраховував на державу.
Рішення піти на Майдан, а потім на Війну, було моє особисте рішення згідно тієї ситуації, що склалася і мого бачення пріоритетів для країни.
У мене завжди були далекоглядні цілі щодо України.
Все своє важливе навчання з 13 років у державній театральній школі-студії, згодом в Університеті Карпенка-Карого на кафедрі режисури телебачення я провів у понятті «мовний режим». Це завдяки моїм вчителям та наставникам.
Коли я став викладачем, то я пояснював усім нашим студентам, що майбутнє за Українською та Англійською мовами.
Зараз, окрім громадської діяльності, я допомагаю перейти на мову українську телезіркам, що вели російською — і сприймаю це як стратегічний, національний проект.
І от, що я бачу?
Президент підписує один за іншим закони про:
— квоти українських пісень на радіо.
— квоти на українськомовних ведучих на ТБ.
— Мовний закон.
— Зняття ПДВ для українського кіно.
Та ці закони, стратегічні, доречі, про які українці і мріяти не могли 1000 років.
Господи, та цього не було НІКОЛИ!!!!!!
Так чому я, трясця х*йла матері, не маю підтримувати ПРЕЗИДЕНТА, бл*дь?