Продолжение. Предыдущие дни читайте здесь
Все. Я — в строю. Вечеряв вже зі здоровими ) І як доказ — сьогоднішня вечеря на фото.
Я багато пропустив. Хлопці такого розповідали!..
Завтра — знову вчитися.
Надобраніч.
Завтра — мій 44-й день (ого! як час швидко йде!)
День 44
5:30 — підйом
Отримання зброї. Висуваємось на тактичне поле.
Дорогою прапорщик дає команду прийняти вправо і зупинитись. Ззаду їде БТР. Зупиняється біля нас. Команда «на броню». Залазимо. Їдемо на тактполе на броні. Вона ще мокра і холодна від роси. Я такий щасливий, що Ігор переконав мене витягти «п’ятиточку» («піджопник») з наплічника і одразу її одягти.
На тактполі нам роздали холості набої. Почались заняття.
Розділились на групи. Кожна працювала за своєю програмою.
Два минулі тижні я був в госпіталі. Ноги просто відвикли від навантажень. Вже через кілька годин вони страшно гудуть. Навіть зараз. Ніколи не думав, що за два тижні можна так відвикнути від фізичних навантажень.
Якщо дуже багато разів підряд з автоматом і наплічником впасти, а потім встати, впасти і встати, впасти-встати, впасти-встати, то навіть через годину починають працювати просто всі м’язи (от чекаю чи завтра у мене буде крепатура брів?)
А після навчань — чистка зброї. АКМ від холостих набоїв закопчується набагато сильніше, ніж від бойових.
Чистка зброї. Я зрозумів, що мені це приносить задоволення. Воно якось розслабляє. Це вже якийсь наче ритуал, який говорить про те, що зроблена якась робота і можна спокійно видихнути. А коли після чистки пересмикуєш затвор і він так легко, дзвінко і чисто робить цей «клац-клац», то цей звук приносить задоволення. Його хочеться слухати. Навіть можна кілька разів поспіль пересмикнути затвор, щоб ще раз послухати цей «клац-клац».
Ось такий день.
Надобраніч.
