Петро Порошенко потрапив у пастку власних «хочу»

Говорити, що «а я ж говорив, а я попереджав» немає сенсу. Якщо не читали, не слухали, не чули тоді, то зараз тим більше не будуть.

Що відбувається?

Петро Порошенко потрапив у пастку власних «хочу». Він хоче бути миротворцем. Він хоче увійти в історію, як людина, яка дала мир. Хоче очевидно настільки сильно, що навіть дуже і дуже розумні люди навколо нього втрачають здатність говорити йому правду.

А правда ж дуже очевидна: скільки раз не повтори слово «мир», «мирний план президента», «обережний оптимізм і шанс на мир» і тд, миру більше не стане. Правда ще й в тому, що коли мир наступить, українці все рівно не дадуть Петру Порошенку можливість скористатися цим в політичних цілях. Він буде лише одним з тих, хто цей мир наближав. Та і не до того буде, щоб когось на руках носити. Будуть вбиті, понівечені, поранені. Будуть ветерани і герої.

Тому оце «хочу» варто було б забути.

Ні, це не означає відмову від пошуку дипломатичного вирішення. Це означає говорити людям і собі правду: все досить погано і, на жаль, ми повинні розраховувати самі на себе.

Але і дипломатичні маневри мають бути дещо іншими. Треба відмовлятися не від Анкари (Анкару просто не можна було навіть планувати), а від Мінська. В Брюссель треба летіти з ратифікованою Угодою про асоціацію, а не з обіцянками і запевненнями, бо з цим і повернешся.

З ворогом треба воювати, а не домовлятися. І розрив дипвідносин цьому зовсім не завадить.

До речі, на якій вулиці на Печерську мають поставити блок пост російські військові, щоб ми розірвали дипвідносини? Скільки має ще загинути людей, щоб Президент і Парламент прийняли рішення, що це війна? Скільки ще пакетів санкцій має застосувати ЄС, поки ми застосуємо перший?

Намагання обманути ворога — природне і правильне.

Але ж не можна обманювати свій народ, своїх партнерів і, зрештою, себе.

Чи ми боїмося військового стану більше, ніж самої війни?

А це тому, що є ще одне «хочу» — вибори.

Вибори потрібні. Але ж має бути якась послідовність! Якщо вже люстрація до виборів, як виявилось, не потрібна (я так розумію здебільшого тому, що нікого буде на високі посади призначати), то виграти і завершити війну треба не під час, і не після, а до виборів.

Яценюк сьогодні почав говорити все правильно. А до цього — щось не розумів? Чи не було виборів, а значить і потреби?

І ще одне. Не треба нам дорікати, що легко воюється в ФБ. А там — важко. Від ваших перемир’ів людей гине не менше, ніж від наших закликів до війни.

Богдан Яременко.

Украинский дипломат