у результатах пошуку. Додайте InfoResist у Google
Путін зараз, вочевидь, зазнає сильного тиску з боку російської верхівки, яка хоче припинити війну, що зайшла в глухий кут. З цим, імовірно, пов’язано те, що він дедалі наполегливіше, буквально з маніакальною впертістю, всупереч загальновідомим фактам, повторює, що Росія наступає на всіх фронтах і скоро остаточно переможе. Таким чином, він намагається гіпнотизувати своє оточення: ще трохи, ще зовсім трохи, потерпіть, скоро переможемо, і весь цей жах закінчиться.
Поїздка Абрамовича до Зеленського — остання спроба російської верхівки переконати Путіна зупинити війну. Абрамовича послав до Зеленського не Путін, який просто неохоче дозволив йому цей візит. Абрамович виступив у переговорах із Зеленським як представник інтересів більшої частини російської правлячої еліти та олігархату. Він мав отримати від українського президента якісь рамкові умови майбутньої мирної угоди, на які орієнтувалися б російські власті. А далі він спробував переконати Путіна піти на переговори й заморозити цю війну.
Як бачимо, у Абрамовича нічого не вийшло. Путін відмовився від переговорів. Тепер умови Зеленського російська влада розглядатиме як основу для припинення війни вже після Путіна. Їм треба розуміти, що їх чекає в разі усунення диктатора і початку реального мирного процесу, який за нього неможливий.
Далі наростатиме прихований тиск верхівки на Путіна: фронда, саботаж. Можливі й якісь колективні демарші силовиків та/або керівників економічного блоку уряду і ЦБ із вимогою зупинки війни, що швидко розвивається в критично небезпечному для Росії напрямі: загроза Криму, українські удари по Москві й Пітеру, портам і НПЗ, наростання економічних і фінансових проблем.
А закінчитися це може лише фізичною ізоляцією та/або усуненням диктатора.
Зеленський чудово розуміє цю ситуацію, тому відкрито натякає Путіну у своєму листі на те, що за відмову від миру той може поплатитися життям.
