Болотний цар боїться своїх бояр. Замах на Путіна рано чи пізно відбудеться

Замах на путіна: питання часу. Одна з європейських розвідок «злила» західним виданням – CNN та Financial Times – звіт про поточний стан і настрої в оточенні путіна. Загальна канва виглядає так: болотний диктатор боїться замаху та перевороту, а між силовими структурами наростають конфлікти. Заодно розкрилася інтрига масових відключень інтернету на болотах: за цими заходами стоїть не ФСБ, як вважалося раніше, а Федеральна служба охорони (ФСО), що забезпечує особисту безпеку вищого керівництва рф і, зокрема, самого путіна.

Усі можливі заходи безпеки різко посилено. Найближчі співробітники, які мають доступ до «тіла №1», перебувають під постійним відеонаглядом. Сам диктатор більшу частину часу проводить у модернізованих бункерах, зокрема в Краснодарському краї. Там він може залишатися тижнями, тоді як пропагандистські медіа транслюють заздалегідь підготовлені сюжети про його «активну діяльність». Водночас путін фактично припинив відвідувати свої улюблені резиденції в Московській області та на Валдаї.

У такому режимі московський цар живе вже кілька місяців. Безпрецедентне посилення безпекових заходів відбулося після ліквідації генерал-лейтенанта Фаніля Сарварова в москві 22 грудня 2025 року – цей військовий злочинець загинув унаслідок підриву автомобіля. Немає сумнівів, що путін боїться українських спецслужб. Але не менше він боїться власного оточення. У звіті зазначається, що одним із ключових джерел нестабільності він вважає свого давнього соратника – колишнього міністра оборони, а нині секретаря Радбезу рф Сергія Шойгу.

Ситуація має свою передісторію. Колись путін «оригінально» розв’язав конфлікт між Шойгу та власником ПВК «вагнер» Євгеном Пригожиним. Як відомо, Пригожина ліквідували. А от із Шойгу вийшло значно цікавіше: його усунули з посади міністра, після чого почали методично знищувати його оточення – арештовувати заступників, конфісковувати майно, «зливати» компромат у ЗМІ.

Сам Шойгу при цьому залишається формально недоторканним. Його роль принизлива: спостерігати за розправою над власним кланом і не втручатися. Така собі «царська забава», яка закономірно призвела до того, що цар почав боятися свого боярина. Подібні розваги з аналогічними наслідками практикувалися на болотах ще за часів Івана Грозного.

Окремо у звіті зазначається, що нинішні чвари у вищому ешелоні силових структур зумовлені невдачами на фронті, а також економічними та іншими внутрішніми проблемами. Фактично «конфлікт еліт» переходить у нову фазу — внутрішню війну силовиків. Це підкилимна, невидима війна, але від того не менш реальна: з замахами, вбивствами, викраденнями та катуваннями, замаскованими під «слідчі дії». Під загрозою всі — включно з «головним арбітром». Болотний цар боїться своїх бояр, бо добре знає, з ким має справу. Інстинкти його не підводять.

Замах на путіна рано чи пізно відбудеться – це майже неминуча доля будь-якого диктатора. Адольф Гітлер пережив десятки замахів у період з 1933 по 1945 рік. Найнебезпечніші з них сталися у 1944–1945 роках, коли стало очевидно, що війна програна, а сам фюрер — військовий злочинець. Заколотниками були вищі офіцери – освічені, раціональні люди, які усвідомлювали катастрофу та розуміли, що гітлер – злочинець. У випадку з путіним ситуація дещо інша: навколо нього немає аристократів.

Зате є безліч щурів, які чудово розуміють: корабель під його керівництвом іде на дно, а тікати їм нікуди. Це також потужна мотивація для ліквідації «бункерного діда». Шанси путіна вижити в таких умовах виглядають примарними. А якщо й виживе – з високою ймовірністю постане перед Міжнародним кримінальним судом.

Ніхто не знає, як довго триватиме ця інтрига. Але ми точно знаємо інше: агресора чекають нові поразки на полі бою і нові «далекобійні санкції». Історія розставить усі крапки над «і». Недоімперія зникне з лиця землі. Правда переможе. Ми – переможемо. Слава Україні!