Максим Шкіль розповів про свою першу роботу і про те, як йому вдалося заробити гроші, які він інвестував у власний бізнес.
Любов до роботи починається з дитинства. З семи років Максим Шкіль проводив кожне літо у дідуся, який на своїх 25 сотках землі вирощував картоплю, яблука, томати, смородину. Звичайно, онук був завжди задіяний у всіх процесах збору і обробки дідового врожаю. Разом з двоюрідним братом Максим Шкіль допомагав дідусеві з городом, все літо діти працювали, а разом із тим оздоровлювалися.
Хлопцям доводилося наполегливо працювати, проте ніхто не скасовував виконання шкільного завдання. Максим Шкіль читав книжки, а дідусь перевіряв. Він був директором дитбудинку, досить вимогливим педагогом. Але як зізнається сьогодні бізнесмен, найбільше йому подобався не збір, а продаж врожаю разом з бабусею на місцевому ринку. Як жартує Шкіль, це і була його перша робота.
Перший суттєвий заробіток Максим Шкіль отримав, навчаючись у школі. Тоді він їздив до сусідньої Польщі, де купував рідкісні у нашій країні мобільні телефони, модні тоді пейджери, які згодом перепродавав на львівському ринку. Бізнесмен згадує, що такий його перший «успішний бізнес» допоміг йому купити власний мобільний телефон.
З ранніх років, Максим чітко зрозумів, що, якщо йому щось потрібно, чогось хочеться, то не слід плакати і випрошувати: «Папа, дай, купи!». Ні, для того, щоб отримати бажане, необхідно зробити конкретні дії: бути старанним і слухняним, добре вчитися у школі, піти на роботу і там заробити.
Максима Шкіля і його сестру батьки привчили до праці. Тоді їхня сім’я жила досить скромно, батьки не балували дітей дорогими подарунками. У батька Шкіля була своя справа — виробництво мінеральної води, — бізнес до якого він йшов двадцять років.
На виробництві батько Максима Шкіля побудував все у буквальному сенсі своїми руками. У період літніх канікул старшокласник Максим активно допомагав батькові, а потім, будучи студентом, працював на батьківському підприємстві. Коли виробництво тільки будувалося — Максим виконував будівельні роботи, був підсобником, допомагав робітникам замішувати розчин, носив цеглу, копав траншеї. Іноді доводилося працювати вантажником в нічну зміну. Але при всьому цьому у Максима були з батьком певні фінансові домовленості, вся робота оплачувалася.
Потім Максим Шкіль почав працювати на батьківському підприємстві — заводі мінеральних вод — спочатку торговим представником-експедитором. Суть роботи — розвозити на машині мінеральну воду по торговим точкам. Максим сидів збоку від водія, а коли машина приїжджала до місця призначення, сам розносив воду.
Коли майбутній бізнесмен навчався на третьому курсі, його батько помітив, що у Максима є велике бажання розвивати власний бізнес, що у нього до цього є хист і хватка. Батьківський завод, тоді продавав близько трьох сотень тисяч пляшок води щомісяця. Насправді, це дуже малі об’єми для тих, хто виробляє мінеральні води. Не дивно, адже водний бренд підприємства родини Шкіль був представлений виключно у рідному Львові.
Тоді, щоб оптимізувати низькі показники, Максим Шкіль самостійно почав займатися продажом води. Через деякий час він став регіональним представником заводу мінеральних вод у Західній Україні. У результаті, за три роки роботи Максима Шкіля як керівника відділу продажів, завод його батька став виробляти і продавати близько семи мільйонів пляшок води на місяць.
Це був приголомшливий результат. Але це був підсумок кропіткої роботи, досліджень ринку та хорошої ідеї, як реалізувати свій товар на ринку та обігнати конкурентів. Під керівництвом Максима Шкіля підприємство змінило підхід до продажів. Батько і син вирішили зробити ставку на збільшення продажів їхньої торгівельної марки, орієнтуючись на сильних дистриб’юторів. Таким чином, підприємець створив власну команду торгових агентів. Спільно вони розробили дієву систему мотивації продажів. Максим особисто підбирав торгових представників для продажів. Іноді він проводив до тридцяти співбесід за день. Праця дала бажаний результат — таких серйозних приростів з продажу води на той момент не мала жодна торгова марка.
У ті роки Максим Шкіль почав думати про створення власної сім’ї. Будучи ефективним бізнес-менеджером, він прагнув отримати гарантію регулярного заробітку. Для таких цілей Максиму стала необхідна частка в бізнесі. Але батько відмовив синові у такій пропозиції. Мабуть, Шкіль-старший просто не був морально готовий до самостійності сина і до його присутності у власному бізнесі у якості партнера, а не підлеглого.
При цьому, Максим Шкіль продовжував бути топ-менеджером, отримуючи заробітну плату на підприємстві батька. Відчуваючи у собі сили, він гостро поставив питання про те, що бажає мати частку у бізнесі для того, щоб розвиватися і успішно працювати. Отримавши чергову незгоду батька, Максим Шкіль вирішив змінити своє життя назавжди. Стати самостійним і самодостатнім. Шкіль пішов із сімейного бізнесу. Маючи незначні заощадження, кілька ідей та прагнення стати успішним, почав працювати по двадцять годин на добу.
Титанічна робота та швидкий розум, порядність, комунікабельність та наполегливість дали результат. Так Максим Шкіль став бізнесменом. Його рецепт успіху: трудоголізм і віра у себе, а ще у команду з якою працюєш!
Джерело: Гіпотеза